Правочини і визнання їх недійсними.

Правочини і визнання їх недійсними.

Правочини і визнання їх недійсними.

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ НЕДІЙСНОСТІ ПРАВОЧИНІВ.

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов’язки учасників цивільних правовідносин (ст.ст. 11, 202 ЦК України).

Правочин є правомірною дією осіб, йому завжди притаманний вольовий характер. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону.

Правомірністю правочини відрізняються від правопорушень (деліктів) - вольових дій, що суперечать вимогам закону та тягнуть за собою правові наслідки, які сторони не бажали отримати.

Згідно із законом правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин завжди має цільову спрямованість на досягнення певного правового результату, що полягає в набутті, зміні або припиненні цивільних прав та обов’язків. Настання цього результату зумовлено волею сторони (сторін) правочину.

Залежно від кількості осіб, що виражають свою волю (сторін правочину), та спрямованості їх волі вони розподіляються на односторонні, двосторонні та багатосторонні.

Дво- чи багатостороннім правочином є договір (угода).

Згідно ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин – це дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. До односторонніх правочинів, зокрема, належать видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди.

Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила.

ПІДСТАВИ НЕДІЙСНОСТІ ПРАВОЧИНІВ

Цивільний закон встановлює презумпцію правомірності правочину, за якою останній є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні правила визнання правочину недійсним визначено у ст. 215 ЦКУ, за якою підставою недійсності є недотримання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч. 1–3, 5 та 6 ст. 203 ЦК, які визначають загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину:

  • зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству;
  • особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
  • волевиявлення учасника правочину має бути вільним;
  • правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним може бути визнаний лише правочин, який уже укладено.

ВИДИ НЕДІЙСНОСТІ ПРАВОЧИНІВ

Ст. 215 ЦКУ містить види недійсності правочинів:

  • нікчемні - якщо їх недійсність прямо установлена законом;
  • оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує їх дійсність на підставах, визначених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

До оспорюваних правочинів належать:

  • учинені без відповідного дозволу (ліцензії);
  • учинені під впливом помилки;
  • фіктивний правочин, тобто правочин, учинений без наміру створити правові наслідки, які передбачалися ним;
  • удаваний правочин, тобто правочин, який учинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, і деякі інші.

Підстави визнання недійсним договору про надання послуг можуть бути визначені іншими законами. Якщо відповідний закон містить норми, які установлюють умови недійсності правочину, вони застосовуються для визнання відповідної угоди (договору, контракту) недійсною.

Недійсною може бути визнана й окрема частина правочину. При цьому недійсність окремої частини правочину не тягне за собою недійсності інших його частин і правочину загалом, якщо можна припустити, що він був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНІВ НЕДІЙСНИМИ

За загальним правилом недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, - кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення (зокрема, користування майном, виконання роботи, надання послуги) - відшкодувати вартість одержаного за цінами, які існують на момент відшкодування; якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Наслідки недійсності правочинів у окремих спеціальних випадках наведено у параграфі другому гл. 16 ЦК (ст. 218–235).

Укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.

Якщо юридична особа уклала правочин без відповідного дозволу (ліцензії) і таким чином інша сторона була введена в оману, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У такому разі винна сторона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Укладення правочину, який порушує публічний порядок, учинення з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Правочин порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальних громад, незаконне заволодіння ним. Такий правочин є нікчемним.

При невідповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам він може бути визнаний недійсним. У разі виконання такого правочину однією із сторін з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише в одної зі сторін все одержане нею за правочином має бути повернуте іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правочин, який учинено під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, може бути визнаний судом недійсним.

У цьому разі істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася через її власне недбальство, зобов’язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

При укладенні правочину при навмисному введенні контрагента в оману щодо обставин, які мають істотне значення, останній може бути визнаний судом недійсним.

Уважається, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, що можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. У такому разі сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з учиненням цього правочину.

Правочин, який учинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Правочин, укладений унаслідок зловмисної домовленості представників сторін є оспорюваним і може визнаватися судом недійсним.

У такому разі суб’єкт господарювання – довіритель – має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв’язку з учиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Правочин, який учинено під впливом тяжкої обставини.

Вплив тяжких обставин, які сприяли укладанню стороною правочину на вкрай невигідних для неї умовах може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Якщо такий правочин буде визнаний недійсним, винна сторона зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема якщо одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки та моральну шкоду, завдані їй через учинення цього правочину.

Удаваний правочин.

Удаваним є правочин, який учинено сторонами для приховання іншого, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був учинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Ваш запит в Юридичне бюро Писаренка
НАДІСЛАТИ

Щодо недійсності правочину, укладеного керівником, при визнанні недійсним рішення загальних зборів про його обрання – в цій статті.

Щодо недійсності відчуження боржником нерухомості при судовому рішенні чи виконавчому провадженні – за цим посиланням.

Щодо фіктивності правочину юридичної особи з фізичною – в цій статті.

Про визнання недійсними електронних торгів ДП «Сетам» – тут.

Про застосування наслідків нікчемності правочинів – в цій статті.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua

731
Ваша оцінка сторінки:
Голоси відсутні