Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов`язання припиняється, коли в одній особі поєднується боржник і кредитор.

Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов`язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, у цьому зобов`язанні і навпаки.

Ураховуючи наведене, стаття 606 ЦК України повинна застосовується в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов`язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі.

При цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов`язанні.

Саме в цьому разі підстава припинення цивільно- правового зобов`язання не залежатиме від волі сторін.

Зазначена правова позиція з указаного питання є сталою, викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 р. №6-43цс15, неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, Великою Палатою в постанові від 03 березня 2019 року у справі №757/31762/14 (провадження № 14-662цс18), у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №334/10417/14-ц (провадження №61-17019св18) та від 14 листопада 2018 року у справі №461/13458/14-ц (провадження №61 -17549св18).